Лі

Привіт. Не знаю як тебе звати, звідки ти і скільки тобі років. Не ображайся, що на "ти" я маю величезну повагу, просто звертаюсь як до друга. Я з прикордонного міста, у нас буває страшно, але страшніше за вас всіх та ми чекаємо і віримо в найкраще. Дякую за можливість вечорами слухати українські пісні, розмовляти рідною й пити каву під улюбленим стягом. Ти мій герой, скоро вже повернешся додому, в теплі обійми, а якщо ще їх не зустрів, то все ще попереду, зараз всі дівчата дуже люблять хлопців з української армії ❤. Я почала знову писати вірші й пробую десь їх публікувати, тепер точно знаю, що вони будуть тільки українською. Мої тисячу "дякую" не помістяться тут, але їх ще більше якщо згадати всі . Ми вас любимо, ми однієї крові, ми українці - незламна нація. І хай всі мої сльози страху за вас в моменти горя й радість в моменти маленьких перемог - як зірочка ведуть до головної з них. Не сумуй, скоро зустрінемося на головній площі країни і вип'ємо по келиху темного "Львівського".