Юля

Батальйону Реванш

Неможливо описати свою вдячність в одному листі. Та все ж, я Вам вдячна за можливість елементарно прокидатися вдома , чи вийти в магазин… Кардинально змінилось все, наші звички, наші традиції, ми стали привикати до звуку сирени, а ви напевно до вибухів і не тільки. 💔 Я щиро вірю, що скоро все закінчиться і ми будемо святкувати наш день перемоги, хоча й ніколи не забудемо загиблих ні воїнів, ні просто мирних жителів, ні діток… Ніколи не пробачимо. Сьогоднішній ракетний удар по Вінниці зовсім розмастив мене, але кожен раз коли накриває, я згадую, що не маю права здаватись, бо не здаєтесь ви! Ви справжні герої! Хочу, щоб ви знали, поки є віра і позитивний настрій в вас, то є і надія в нас, продовжувати жити і донатити, і волонтерити. Нема права опускати руки. Я зрозуміла, наскільки матеріальні речі зараз непотрібні, лиш би мої рідні були живі, це все, що треба для щастя. Дуже сильно хочу повернутись додому, до батьків, бо зараз за кордоном. Тут я вкотре переконалась, що все чуже, це не дім. І взяла вже білети назад додому вкінці липня. Забираю слова назад, що я б хотіла в Америку, не хочу, хочу бути, жити, вчитись, вийти заміж, родити дітей і померти тільки в Україні. Я би все віддала, щоб вернути минуле життя нам, до повномасштабної війни. До 24 лютого… Елементарно прогулятися по нічному місті,піти з друзями в клуб, що зараз неможливо, через комендатську годину. Їздити в інші міста погуляти, на море в Одесу, на Хрещатик в Київ, в Львів на каву, в Харків, в Дніпро… Сподіваюсь скоро це стане не мрією, а реальністю. Хочу побажати вам, побільше дохлих рузкіх, хай здихають в муках суки, ненавижу. І звичайно, бережіть себе, бо нам ще відбудовувати разом Україну❣️Разом йдемо до перемоги, до кінця. Слава Україні! І смерть москалям.

Цікаво чи цей лист дійде до вас, то мій інст: yulik_ang