Оля

Я вклоняюсь, солдате, до ніг.

Я схиляюся перед тобою,

що своєю сміливістю зміг

все забути і стати до бою,

залишивши десь там теплий дім,

де чекають дружина і діти.

Твоя сила, солдате, у тім,

щоб піднятись й піти боронити

нашу правду на грішній землі.

Ти багато віддав лише щоби

було тихо у моїм селі

і на нього не падали бомби.

Мій солдате, герою! Ти знай,

що є цінним для кожної мами:

поки ти бережеш рідний край,

мої дітки у своїх піжамах

в теплих ліжечках тихо так сплять...

Підростуть - розкажу - Обіцяю! -

Як залишив ти дім, щоб стоять

на сторожі рідненького краю.

Лиш вертайся додому. Благаю!

Оля Головата,

Вдячна до сліз мама двох діток, які мирно собі сплять, поки наші герої стоять нам міцним тилом