Аня

Привіт, воїне. Мене звати Аня, мені 19 років і я киянка. Думаю, ти розумієш, як живемо ми, але я мало уявляю, як живеш ти зараз. Я не впевнена, але чула, що військовим на передовій важливо, щоб мирні жителі продовжували по-справжньому жити, незважаючи на все. Жити, як ніколи раніше. Так щиро, так вільно, так радісно, скільки буде сил. І я буду жити. За нас обох, поки ти там. Я кохатиму, посміхатимусь і боротимусь за все світле, що є в нас з тобою. Допогатиму тобі та іншим українцям волонтерством та добрим словом до кінця. Я не здамся заради тебе, бо знаю, що ти не здаєшся заради мене. Тільки разом ми сильні, ти і я. Обидва сильні, бо не здамося заради нашої України. Дякую тобі за все. Знаю, все вийде: ти повернешся додому, я зроблю наш спільний дім трошки кращим за цей час і наша ненька буде вільна навіки. Слава Україні, Слава Тобі, Герою.