Ігор

Захисникам України

Я змалюю у вірші солдата,

Що боронить країну свою:

Всі ті хлопці і мужні дівчата,

Перед вами я низько вклонюсь.

Все, що б я не сказав – це замало:

Все це лише мої почуття,

Перед тими людьми, що віддали,

За свою Батьківщину життя.

Ти Герой! Захисник! Тобі слава!

І настане той день, і той час,

Коли ворог підступний й лукавий,

Відійде якнайдалі від нас.

Я змалюю, як ніч вже настала,

Ти стоїш десь на передовій,

Ох, що б я не сказав – це замало,

Ти стоїш на своїй, не чужій!

Ось за лісом вже небо палає:

В небі заграва грає поз раз,

Ти очей своїх не відвертаєш,

Адже знаєш: наказ є наказ!

Коли сніг іде й мокрії ноги,

І земля під ногами гуде,

Ти стоїш прямо серед дороги,

І вже ворог вперед не пройде.

Коли кров’ю запеклою очі:

Заливає змужніле чоло,

Твої губи засохлі шепочуть:

«Дай же Боже! Було-не було».

Коли падає поруч граната,

Ти життя віддаєш за всіх нас:

Прикриваєш грудьми свого брата,

Й вдихаєш в останній раз.

Господи! Слава на віки!

Честь Тобі і хвала!

За подвиг такий Твій великий,

За те, що Вкраїна жива!