Анна

Дорогі захисники! В цю годину, коли українська нація згуртована, як ніколи, хочу подякувати вам. За усмішку дитини, яка не чула зранку ракет, за натрудженими руки моєї бабці, що має змогу продовжувати садити невтомно свій город, за працю прибиральниці Ірини, що вчасно отримує зарплату, бо кафе, де вона працює, вціліло.

Я хочу подякувати вам наразі навіть не за мужність і бойовий подвиг, а за людяність. За те, що силу ви використовуєте з розумом, а в кожній дії бачите наслідки. Це є наша опора. Це є наш фундамент. Це є Боже благословення: тримаючись разом, виконувати обов'язок до кінця.

Інколи говорять "ну, колись то все скінчиться", але тільки ви знаєте, що нічого саме по собі не буває, тільки ви робите перемогу, і вам вона належатиме, живим і мертвим, як писав класик. Бо великі речі творяться звичайними людьми.

Дозвольте продовжувати вас підтримувати і наближати щасливе майбутнє разом. Слава Україні!