•

Не знаю, коли ви це читатимете, тож привіт. Чесно кажучи, не знаю як краще підібрати слова. Все пливе в голові й хочется написати листа, який справді буде приємно читати, мабуть, тому я й тепер пишу свої думки так, як вони є. Як і будь-яка адекватна людина, я вдячна вам за все. Дякую за те, що обороняєте нашу державу від росіян і їх ракет; продовжуєте стояти далі, недивлячись на втому, складні умови для підтримання гігієни; продовжуєте вірити й надіятись. Ваша віра справді надихає. Хоч і трішки соромно це писати, але в складні моменти, коли вже все хочется кинути, в голові пролітає " поки боряться вони, боротимусь і я ". Звісно, ті ситуаціях в яких опинились, ми сильно відрізняються й мої проблеми здаються нічим в порівнянні з вашими. Це було написано з ціллю сказати, що ви справді важливі для українського народу. Ви важливі нам не лише як захисники, а й як українці та українки. Ви - частина чудової нації, яку інші знають як сміливих, свободолюбивих людей. Сподіваюсь це не так, але все ж таки якщо ви думаєте, що можливо близьким набридне вас чекати ( вони точно близькі? ), то знайте, що одна людина точно буде рада, що хтось з вас повернувся додому живим. Не знаю чи цей лист вартий уваги, але ще раз дякую вам. Бажаю сил, терпіння, бажання йти далі, хорошої техніки й іншого, що ви потребуєте. Україні слава, а кацапам - смерть