Іващенко Дар'я

Мені завжди було цікаво, якби всі наші попередники перемістилися у наше двадцять перше століття, що б вони сказали, побачивши те, як далеко ми зайшли і як захищаємо наші власні інтереси? Як ми захищаємо один одного і нашу свободу? Ми, здається, вічно боролися за неї, вічно відстоювали наше право на життя, право на життя нашої культури. Чи щасливі вони були б, побачивши як ми виросли? Як нарешті розцвіли квіти на наших полях, як над нашою землею, забрудненою чужою кров'ю, небо стало нарешті чистим від чорного диму та бруду від чужих ртів?

Але на нашу землю знову стали своїми брудними ногами чужинці, які принесли із собою багато сліз, болю і невинної крові. Вони знову хочуть відібрати нашу свободу, поставити табу на нашій культурі, науці, забрати привілеї наших письменників, скульпторів, художників, архітекторів, артистів, навіть козаків собі, але ми стоїмо. Ми стоімо і стоятимемо до кінця! Я впевнена в наших захисниках, в нашому президенті і нашому народі. Вони всі стали нашими героями, про яких повинні розповідати у кожних книжках.

Буде складно, так, але я вірю в вас. Вірю і буду вірити. Кожне ваше ім'я таке ж дорогоцінне, як і ви самі)

Слава Україні!