Ярослава

Доброго дня.

З першого дня війни я і моя родина знаходимось на окупованій території в Запорізькій області. Я - ми всі - розуміємо, що наявність неевакуйованих цивільних заважає вам вести війну більш жорстко, як того заслугувала русня. Вибачте нас за це. Але ми дуже намагаємось - хоч і дуже по своєму - тримати свій фронт тут. Ми ведемо проукраїнські групи та канали, ми передаємо інформацію про пересування ворога, ми намагаємося влаштувати осередки супротиву, ми пошируємо справжні новини та інформацію з захоплених міст, ми підтримуємо один одного. А ще ми дуже віримо в вас, більше аніж в Бога, і щиро молимось за кожного з вас і ваших близьких. Будь ласка не вірте в те, що вас не чекають, що окуповані змирились або перейшли на сторону орків. Ми тут, ми за вас, і ми знаємо, що іноді вам доводиться стріляти і в нашу сторону. Ми віремо в вас, ми довіряємо вам, ми згодні терпіти і ховатись, утискати паски та терпіти відсутність ліків чи звичних побутових штук. Не спішіть і не ризикуйте собою, намагаючись якомога швидше визволити нас.

Ми мріємо не про якомога швидку перемогу, а про те, щоб ця перемога була остаточною та не була рясно полита вашою кров'ю. Ми мріємо, щоб коли ви все ж прийдете до нас, в наші міста та селища, вас було багато, ви були живі і цілі, і щоб в нас не хватало повітря, висказати вам всім всю накоплену потядку, щоб боліли руки вас всіх обійняти, щоб всім вистачило вас поцілувати, пригорнути, пригостити чи хоча б поплескати по плечу.

Будьте живі. Будьте обережні. Будьте тверді в вірі, в том числі і в нас. В ми завжди будемо вірити в наших героїв, якими ви для нас є.

П.С. А хто вважає, що недостатньо хорош, негоден чи робить недостатньо/мало - отримає по дупці особисто від мене.

Слава Україні! ЗСУ слава!