Шарапанюк Рiта, 16 рокiв

Привіт! Мій любий захиснику! Я не знайома з тобою особисто, не знаю твого імені. Я не знаю, де і за яких умов тобі доведеться читати цього листа. Не знаю навіть, чи ти взагалі отримаєш його, але все одно хочу написати. Було б добре, якби це послання ти отримав сонячного весняного дня разом із повідомленням про закінчення війни. Цієї звістки вже давно чекає вся Україна!

 У моєму місті мирно. Не стріляють. Але я знаю, що відбувається в Києві, Харкові, Херсоні, Одесі та інших містах. Я щодня дивлюсь новини і мені дуже боляче, що моя Батьківщина так страждає. А ще нестерпнішим цей біль робить розуміння того, що поряд із руйнуваннями міст, які приносять нам російські ракети, гинуть тисячі людей…. Ні в чому не винних людей… Сотні дітей, які, так само як я, мали б вчитися під мирним небом і рости гордими українцями. Але війна забрала в них таку можливість…