Христя

Слава Україні! Я хочу подякувати Вам, за те що бережете зараз небо над моєю і не лише моєю головою. Знаєте, я теж хочу на передову, часто про це думаю, хочу захищати своїх рідних, друзів і народ, але мені не бути там, у мене проблеми з зором а точніше міопія + складний астигматизм. Я хочу вам передати в цьому листі хоч краплю своєї любові, поваги і віри, от переможемо і буде таке свято, Україна повинна розцвісти, і ми допоможемо хіба не так?! Я дуже міцно обіймаю кожного з вас, і хотілось би побажати вам багато чого, та кількома словами: сміливості, бойового духу, наснаги і віри. Читаю ті новини, і знаєте серце кров'ю обливається, але я знаю що Ви наші ЗСУ зможете, Ви зробите це, я ВІРЮ! Знаю, буде багато смертей, це війна, та та| важко дається усвідомлення того, що людини ну нема, все її нема і не буде. Знаєте напевно те, що тривожить мене всередині кілька років, то просто дрібниці, хотілося б з кимось поділитись, та ще не знаю як і напевно не готова, просто мені інколи дивно як Ви такі міцні духом, незламні. Буду розказувати своїм дітям(до дітей ще далеко), як наші ЗСУ побороли такого, вибачте, уй*бка, я буду з такою любов'ю, повагою і водночас зі смутком про це говорити, я буду згадувати як ми зустрвчатимемо хлопців із передової, з радістю, та дехто зі сльозами, бо нема вже сина, брата, чоловіка... От пишу, і думаю, нащо, просто нащо мені описувати те, що нема, бо вам там теж не легко, це лист мав би бути підтримкою, а вийшло змішаним. Та я все одно відправлю, Ви прочитаєте і десь там подумки обіймете мене, як обіймаю вас я міцно-міцно. Я надзвичайно сильно пишаюсь Вами, і надзвичайно поважаю й люблю, ВІРЮ в ЗСУ! З любов'ю, 16-річна, Христя.