Тетяна Старовойт

Привіт воїне, мене звати Тетяна Старовойт. Мені 34 роки і я психолог. Майже половину свого життя я провела в Харкові, де спочатку вчилась, а потім працювала викладачем психології у Національному аерокосмічному університеті ім. М. Є. Жуковського "ХАІ". Осінню минулого року я звільнилась і переїхала до батьків у Житомирську область. Весною планувала їхати в Київ та шукати роботу там. Але ці мої плани були перекреслені 24 лютого.

Дні до березня для мене протікали як у якомусь кошмарному сні. Ночами я майже не могла спати. Ми постійно очікували, що вони підуть на нас з боку Білорусі, тому що живемо недалеко від кордону (поблизу прикордонного міста Овруч). 2 березня я не могла всю ніч спати, тому що надивилась відео в інтернеті, де росіяни стоять буквою Z та говорять "работайте братья". Тоді відчула безсилий жах і зрозуміла, що вони здатні на будь які звірства по відношенню до нас. Сестра моєї бабусі Софії померла в Голодомор і я подумала, що вони знову нам влаштують Голодомор. За себе чомусь не було дуже страшно, більше боялась за близьких.

Сьогодні 28 квітня і мені вже не страшно. Дякую ЗСУ та вірю в ЗСУ. Зараз я відчуваю дику лють по відношенню до росіян і безмежне горе за всіма загиблими українцями та українками. Ще відчуваю багато любові та подяки до українців. І особливо до воїнів, які зараз ризикують своїм життям, щоб я та мої близькі могли спокійно спати ночами.

Попри війну помічаю весну і те, як у природі зароджується нове життя. І я вдячна всім нашим захисникам та захисницям, що маю змогу вільно дихати, ходити по вільній землі та помічати цю прекрасну і жахливу водночас весну. Окрім цього я зараз активно вивчаю реабілітаційну психологію і хочу розробити для наших воїнів найкращу у світі програму психологічної реабілітації. Якщо у когось буде бажання зі мною поспілкуватися, то пишіть листа на пошту tatyana.starovoyt@gmail.com