Світлана

Добрий день, можливо, вже й вечір, дорогий мій захиснику.

Пишу тобі вдруге... з тієї пори пройшло вже трохи часу. Ти досі тримаєш броню, наближаючи нашу перемогу, твою перемогу. Один Бог знає, що довелося тобі пережити, перетерпіти за весь цей час. Коли настає момент істини, хто ти є, я помітила у тебе якусь надмагічну силу, яка стоїть вище над біллю, страхом, розпачем, і в тобі оживає козацький дух безстрашшя, всесильності, якщо можна так сказати. Ось воно! Саме ця українська магаія дає продовження нашого роду, українського роду. Що ж, не сумуй там, далеко від рідного дому. І ми теж не будемо скиглити, будемо кріпитися. Ти ж знаєш, нічого у цьому житті не буває так просто. Для нас послано таке випробування. Рано чи пізно, ми змушені були розплутати ці імперські пута.... Молюсь за тебе. Молюсь за Україну.