Радхарані

Любий воїне,



Ти витримав те, що не витримує сталь…

Навіть поранене тіло не робить тебе слабшим в очах інших. Проте дозволь мені зазіхнути на найпотаємніше, - вразливість твого серця.

Не знаю чи раніше ти думав про це, та війна оголила всі струни мінливого розуму, що тепер не дає тобі спокою… Розум диктує запитання в список:

Чому я?

навіщо це мені?

чому я страждаю?

чому страждають всі решта?

де Бог?

життя таким чином справедливе чи таким чином не справедливе?

для чого це все?

ця війна щось змінить?

як жити далі?

чи є щось ще окрім цього болю та страху?

кому я потрібен?

хто потрібен мені?

чи зможу я колись знайти спокій?

в чому сенс мого життя? невже у цьому?

я герой?

хто я?


Ми вішаємо на себе багато ярликів і зараз добавляються до нас ще і ще нові, з якими нам приємно або неприємно себе утотожнювати, але це все ярлики, які не стосуються нас, душі.

Хто я? Я вічна душа, вічна маленька частинка Господа. Я не є цим тілом, що народжується, старіє і вмирає, моя природа абсолютно духовна. Хтось втратив кінцівку, хіба цієї людини стало менше? Ні. Бо він/вона не є цим тілом, бо він/вона - душа.

Весь світ працює над тим, щоб забезпечити наше тіло всім необхідним, але всі відчувають себе невдоволеними. Кожна людина на планеті, завжди хоче чогось більшого, або ось там ще трішки зараз цього досягну і буду щасливий і …. знову мимо, знову не те. А все тому, що люди не задумуються бодай трішки глибше, що ми не є цим тілом.

Уяви, що в тебе є кліточка, а в ній неймовірної краси пташка. Кліточка - це твоє тіло, а пташка - це ти, душа. І ти весь час миєш ту кліточку, пуцуєш кожен прутик, вимиваєш, купуєш нові і нові прикраси до неї, а пташку - не годуєш і не звертаєш на неї уваги. Як себе почуває та пташка в такій кліточці? Як дуже доглянута, успішна, багата людина, але абсолютно нещасна. Бо матеріальні речі - це про тіло, а духовні - для душі.


Любий воїне, ти не є цим тілом, ти - вічна душа, що явилась в цьому тілі, в цій країні, в цей час. Твоє тіло натерпілось багато, але і душа, душа це - ти, теж потребуєш “їжі”, то ж прийшов час познайомитись із собою. В твоїх руках книжки, це найстаріші священні писання на планеті Земля! Там Господь Сам розповідає Своєму другові про те хто ми є, чому ми народжуємось, чому покидаємо тіло і що з нами відбувається, після того як покидаємо тіло. Це єдині священні писання, де Господь говорить Сам, не через пророків, а Сам дає настанови. Наука про Бога - це не дешева річ, і ці книги в твоїх руках - точно не помилка, зумій же не пропустити свій шанс, як душі, пізнати себе справжнього, знайти відповіді на всі-всі-всі свої питання!


Любий воїне, саме через безмежну вдячність за те, що ти борониш нашу країну, ти отримав найцінніший подарунок, що колись хтось міг отримати. Це знання про Бога! Дорожчого і ціннішого не існує. Твоє тіло заживе, його можуть підлатати лікарі, але тебе - вічну душу, зцілить лише Він, Господь.


Хай швидше загоюються рани твого тіла! А ти-душа розквітай вічним блаженним, наповненим знань щастям!


Харе Крішна.



_______________________________________________




Любий воїне,



Ти витримав те, що не витримує сталь…

Навіть поранене тіло не робить тебе слабшим в очах інших. Проте дозволь мені зазіхнути на найпотаємніше, - вразливість твого серця.

Не знаю чи раніше ти думав про це, та війна оголила всі струни мінливого розуму, що тепер не дає тобі спокою… Розум диктує запитання в список:

Чому я?

навіщо це мені?

чому я страждаю?

чому страждають всі решта?

де Бог?

життя таким чином справедливе чи таким чином не справедливе?

для чого це все?

ця війна щось змінить?

як жити далі?

чи є щось ще окрім цього болю та страху?

кому я потрібен?

хто потрібен мені?

чи зможу я колись знайти спокій?

в чому сенс мого життя? невже у цьому?

я герой?

хто я?


Ми вішаємо на себе багато ярликів і зараз добавляються до нас ще і ще нові, з якими нам приємно або неприємно себе утотожнювати, але це все ярлики, які не стосуються нас, душі.

Хто я? Я вічна душа, вічна маленька частинка Господа. Я не є цим тілом, що народжується, старіє і вмирає, моя природа абсолютно духовна. Хтось втратив кінцівку, хіба цієї людини стало менше? Ні. Бо він/вона не є цим тілом, бо він/вона - душа.

Весь світ працює над тим, щоб забезпечити наше тіло всім необхідним, але всі відчувають себе невдоволеними. Кожна людина на планеті, завжди хоче чогось більшого, або ось там ще трішки зараз цього досягну і буду щасливий і …. знову мимо, знову не те. А все тому, що люди не задумуються бодай трішки глибше, що ми не є цим тілом.

Уяви, що в тебе є кліточка, а в ній неймовірної краси пташка. Кліточка - це твоє тіло, а пташка - це ти, душа. І ти весь час миєш ту кліточку, пуцуєш кожен прутик, вимиваєш, купуєш нові і нові прикраси до неї, а пташку - не годуєш і не звертаєш на неї уваги. Як себе почуває та пташка в такій кліточці? Як дуже доглянута, успішна, багата людина, але абсолютно нещасна. Бо матеріальні речі - це про тіло, а духовні - для душі.


Любий воїне, ти не є цим тілом, ти - вічна душа, що явилась в цьому тілі, в цій країні, в цей час. Твоє тіло натерпілось багато, але і душа, душа це - ти, теж потребуєш “їжі”, то ж прийшов час познайомитись із собою. Шукай знань про себе, вічну душу, прокинься, усвідом же, що з цим тілом вже все ясно, але є ще ти - вічна душа, пізнай себе справжнього, знайти відповіді на всі-всі-всі свої питання!


У Бхагават-Гіті, найдревнішому священному писанні, Сам Господь каже:

2.11. Всевишній Бог-Особа мовив: Прорікаючи мудрі слова, ти плачеш за тим, що не варте жалю. Однак мудрі не тужать ні за мертвими, ні за живими.

2.12. Ніколи не було так, щоб не існував Я, чи ти, чи всі ці царі; і також у майбутньому

ніхто з нас не припинить свого існування.

2.13. Як утілена душа поступово переходить з дитячого тіла в юнацьке, а далі в старече, так само й по смерті вона йде в інше тіло. Розсудливого не спантеличують такі зміни.

2.17.Те, що пронизує усе тіло, має бути відоме тобі як незнищенне, бо нікому не знищити нетлінну душу.

2.18. Матеріальному тілу непідвладної руйнуванню, незміримої й вічної живої істоти обов’язково прийде кінець, тому, о нащадку Бгарати, бийся.

2.19.Ні той, хто вважає, що жива істота може вбивати, ні той, хто гадає, що її можна вбити, не має знання, адже душа ні вбити не може, ні вбитою бути.

2.20. Ніколи душа не народжується й не вмирає. Ніколи вона не з’являлася у бутті, не з’являється і не з’явиться. Вона ненароджена, вічна, незмінна і первозданна. Вона не гине, коли гине тіло.

2.22. Як нове вбрання одягає людина, старе скидаючи, так і душа вбирається в нове тіло, покидаючи старе й непридатне.

2.23. Душа ніколи не може бути розсічена на шматки ніякою зброєю, її неможливо спалити вогнем, вітром висушити, або змочити водою.

2.24. Індивідуальна душа неламка, незсушима, нерозчинна і неспалима. Вона вічна, присутня скрізь, незмінна, нерухома й завжди однакова.

2.25. Кажуть, душа невидима, незбагненна й незмінна. Знаючи це, ти не повинен сумувати за тілом.



Любий воїне, саме через безмежну вдячність за те, що ти борониш нашу країну, ти отримав найцінніший подарунок, що колись хтось міг отримати. Це знання про Бога і про себе як вічну душу! Дорожчого і ціннішого не існує. Твоє тіло заживе, його навіть можуть підлатати лікарі, але тебе - вічну душу, зцілить лише Він, Господь.


Хай швидше загоюються рани твого тіла! А ти-душа розквітай вічним блаженним, наповненим знань щастям!


Харе Крішна.


Останні пости

Дивитися всі

Я дуже за вас хвилююсь і хочу щоб вас не турбували росіяни.Люблю обіймаю!❤️

Вітаю, мій самий найкращий захисник! Мене звати Олександра. Живу я в чудовому місці Чернігові. Перш за все хочу подякувати. Дякую тобі, мій захисник та всім захісникам за те , що кожного дня ми вітаєм

Привіт, мій Воїне! Як Ти? Чи добре спиш, чи смачно їси? Знаю, що Тобі важко, але Ти не здаєшся. Якби я могла забрати усю Твою біль та біль Твоїх побратимів, то і померла б із нею. Бо не заслуговую жит