Передрій Вікторія, Малосевастянівська ЗОШ

Привіт! Мій любий захиснику! Пам’ятай, що ми молимось за тебе, що тебе чекають рідні, що за тобою щодня плаче мати, що дружина з тремтінням переглядає новини, що маленький синочок чи донечка щодня питають: «Де мій татусь?». Так, вони хвилюються за тебе, але поряд із тим не втрачають віри в твої сили і твою перемогу над ворогом.

Я з нетерпінням чекаю твого повернення, щоб особисто тобі подякувати, щоб обійняти тебе, щоб ми разом відбудували нашу країну, яка точно стане найкращою у світі, адже вона загартована труднощами, які зробили нас сильнішими, які нас об’єднали і показали, що без України ми не можемо жити.