Оксана Лебедєва

Мій Герою!

Ти напевно зараз десь у лісі... де ми могли б гуляти у мирний час та слухати спів пташок...

Проте Ти захищаєш мене, мій сон та спокій. Дякую Тобі за це. Жодного дня і жодної ночі в мене не було відчуття самотності, бо я знаю - Ти поряд.

А я тепер удома, проте ніколи не знімаю одежі, на той випадок, якщо прийдеться бігти до бомбосховища. Та майже ніколи не сплю, лише заплющую очі і намагаюсь уявити Тебе... адже ми навіть не встигли познайомитися...

Напевне я постійно працювала в мирний час, а Ти постійно мотався по місту, вирішуючи свої такі неважливі, як видалося тепер, питання... Ми не дозволяли собі зайві відпустки, зайві прогулянки парком, зайві почуття... Проте тепер все буде інакше :)

Знаєш, я впевнена, що Ти переможеш, повернешся до Києва і колись (зовсім скоро), йдучи по парку Ми обов'язково зустрінемося, Ти візьмеш мене за руку і більше ніколи не залишиш.

Тільки повернись живим... мій Герою...