Наталія

Так сталось, що я вимушена була терміново евакуюватись в нікуди. Я дякувала добрим людям, які прихистили мене у чужому місті, у чужому домі. Це був дім воїна, який пішов захищати нас усіх, нашу Батьківщину. Переступивши поріг твого дому, солдате, я дуже плакала... На стінах дому були дитячі малюнки твоїх дітей, на столі цукор та недопитий чай... Поспіхом розкладені речі... Все це говорило мені про те, що ти ні хвилини не роздумував про те, що ти маєш робити тут і прямо зараз, бо страшна війна постукала у двері кожного з нас. Ти миттю зібрав самі необхідні речі, не доїв улюблену страву, не допив чай, не доробив ремонт у домі... Я побачила на твоєму підвіконні написані на шматочку паперу слова молитви про спасіння та захист Божий... Любий солдате, я щоранку і щовечора молилась за тебе і за всіх, хто нас захищає. Дай, Боже, всім нашим захисникам покрову Пресвятої Богородиці.Нехай Ангели охоронці завжди будуть з вами. Віримо у нашу перемогу!!!