Марія

Здрастуй, воїне! Як ти там поживаєш? Як бойовий дух? Ми з тобою особисто не знайомі, я — Литвинчук Марія, живу в Одесі. Мені 13 років. Не так давно, переїхали в Польшу. Зараз я навчаюся у 7 класі загальноосвітньої школи. І хоча у Польщі мені дуже подобається, я все одно хотіла б повернутися додому, до свого рідного дому.У мене є мрія — мир у нашій країні, нашій єдиній Батьківщині — Україні. Я дуже вдячна тобі за те, що ти реалізуєш цю мою мрію. Низький уклін тобі від всієї моєї родини!

Напевно, тобі там зараз сумно й важко без рідних… Я вирішила написати цього листа, щоб підняти тобі настрій. Хочу, щоб ти знав, що ти не самотній — ми пам’ятаємо про твій подвиг!

Тобі часто пишуть листи? Уявляю яка це радість — отримати лист з дому. Я буду дуже рада, якщо незабаром отримаю від тебе відповідь.

Ти, напевно, зараз за багато кілометрів від дому?!

Ти дуже хоробрий, дорогий воїне, раз вирішив піти захищати Україну. Я захоплююся твоєю відвагою! Ти готовий пожертвувати своїм життям заради нашої країни! Мені дуже приємно, що мій лист потрапив до справжнього патріота нашої Батьківщини!

Зараз ми живемо тільки завдяки тобі. Тут, на мирній території, ми не чуємо кулеметних канонад, не чуємо бомб, маємо можливість вчитися та працювати. Мир над нашими головами — це заслуга українських воїнів, це заслуга тих захисників Вітчизни, хто стоїть на сторожі нашого спокою. Завдяки вам ми можемо бути впевнені в завтрашньому дні, гуляти вулицями й парками та не боятися свисту куль. Все це завдяки тобі! Саме ти, попри холод і голод, у мороз і холоднечу, заметіль і хуртовину стоїш на сторожі нашого сну.Що хочеться сказати тобі наостанок? Напевно, побажати тобі легкої та швидкої служби. І нагадати, що на тебе завжди чекає твоя сім’я та ми — люди, які вдячні тобі за твою роботу.

З найкращими побажаннями, Марія Литвинчук

02.04.2022 р.