Марина

Привіт, воїне!

Я не знаю, чи справді ти прочтеш мій лист, сподіваюсь, що так.

Перш за все, знай, що я вірю у тебе! Так, я спокійно лягала спати ввечорі 23 лютого, тому що вірила у тебе. Я повернулась додому 2 квітня як тільки ти прогнав ворога з нашої землі, бо я вірила в тебе і що більше ти не пустиш цих нелюдів до нас. Сьогодні я так само вірю, що ти переможеш і повернешся додому живий і здоровий.

Я вірю в тебе, я пишаюсь тобою, я молюсь за тебе! В телеграмі в нас є група, де ми молимось за всіх вас і віддаємо свої сили. Тому, якщо одного разу, коли ти будеш втомлений і знесилений, ти відчуєш прилив енергії, знай - це ми молимось за тебе і віддаєм свої сили. Щоб ти вистояв, щоб ти вижив, щоб ти повернувся.

В мене нема чоловіка, лише я і дитина, тому кожен з вас - мій захисник. Дякую тобі, воїне! Бережи тебе Бог!