Марина, Полтава

Воїне, вояка-друзяка! Ти міг би бути мені чоловіком, братом або батьком. А зараз ти є моїм тилом. Я не знаю твого імені, віку, звання. Не знаю, чи їв ти сьогодні що-небуть. Але я знаю точно: завдяки тобі та твоїм побратимам я сьогодні спала в своєму ліжку вдома, снідала та поїхала на роботу. Завдяки тобі я можу працювати, відволікатися на каву та повітряні тривоги. Завдяки ЗСУ в моєму місті майорять жовто-блакитні стяги, готуються найсмачніші полтавські галушки та пиріжки для Тро, ЗСУ, приймають біженців із сходу та лікують поранених фронтовиків. Давай після Перемоги приїдеш в гості на галушки в Полтаву?! Бережись сам та бережи побратимів. Тил чекає та вірить у вас. З Полтави з любов'ю та подякою