Маргарита

Привіт, воїне! Не важливо, якою мовою ми звертаємося до тебе. Пишем на русском, пишемо українською. Поділюся з тобою самим сокровенним: перші 4 дні я не могла їсти. Коли 28 квітня я втратила свідомість і мій 13 річний син сказав, що так не можна, що ми маємо бути сильними для допомоги нашій країні, я прийшла до тями. З того часу ми подумки з вами, наші охоронці, ділами з волонтерами. Ще й встигаємо навчатися в школі і працювати. Молимося за кожного з вас вболіваємо за Україну, бо знаємо, що під надійним захистом наших воїнів, наших Оберегів. Ми з Вами. Ви з нами. Тому ми вистоїмо і подолаємо. Гордість за кожного молитва за кожного. Смерть ворогам. Все буде Україна!