Максим

Привіт. Мені 24 і я не на фронті...фізично. Чесно кажучи, мені такі речі писати соромно в наш час. Але, дорогий(а) захисник(ця) - герої, я дякую Вам за можливість написати цього листа рідною мовою. Я дякую Вам, що моя мати і сестра мають дах, не були згвалтовані, а головне-живі. І завдяки Вашому героїзму та героїзму моїх друзів, які були вбиті окупантами я впевнений в існуванні нашого майбутнього. Події цього Геноциду назавжди змусили мене визначитись і самоідентифвкуватись. Після одужання(зараз я не можу ходити.) я горю бажанням долучитись до військової справи і допомагати людям на фронті. Я горю бажанням будувати кращу країну, щоб люди повертаючись з фронту бачили, за що вони стоять. І я горю бажанням знищити кожного окупанта. Хочу ще багато всього написати, аби у Вас був час на читання... З великою повагою зараз і до кінця життя - Дякую!