Люба Зеленюк

Дорогий солдате, не думала ніколи, що будемо жити в такий час. Час як у фільмі. Але хочу сказати, дякую. Щиро, невимовно сильно,я дякую вам за цю важку працю і відданість.

Пишу це під звуки сирен, зараз йде ракетний обстріл міст, і ніхто не знає, що трапиться через хвилину.

А ви.... Ви переживаєте це щодня, постійно. Мені не зрозуміти всього того, що відчутно там, на лінії бою.

Дякую, що ви даєте нам тут можливість не знати в повноті як це страшно.

Дякую за безстрашність, за готовність віддати все, і навіть життя. Це ваша сила. Сила духу, розуму, свідомості.

Молюсь за вас дуже часто. Де не можуть допомогти люди, завжди може допомогти Бог. Я вірю в це. Звертайтесь до Нього і ви там, Він чує.

Наснаги вам і сил. Бережіть себе, наскільки тільки це можливо. Ми чекаємо вас тут, завжди, з любовью.