top of page

Крістіна

Привіт, мій Воїне! Як Ти? Чи добре спиш, чи смачно їси? Знаю, що Тобі важко, але Ти не здаєшся. Якби я могла забрати усю Твою біль та біль Твоїх побратимів, то і померла б із нею. Бо не заслуговую життя. Пишу тобі із центру Луганська і прошу пробачення. За те, що нічого не змогла вдіяти ще в далекому 2014 році. Це все моя провина. Воїне, прости мені що голос мій був тихий, що дії мої були смішні. Прости мені заплакані очі твоєї матері, батька, брата, сестри, дружини і дитини. Я все ще чекаю на Тебе і Твоїх братів у своєму рідному місті, яке я так і не змогла покинути. Сьогодні чи через тиждень - я ніколи не перестану чекати. Сподіваюсь, що Ти прочитаєш цього листа. Я не казала цього нікому, але я думаю вкоротити собі віку. Я більше не можу жити в окупації. Так, в мене є рідні, але я самотня. Воля або смерть, а для мене - може смерть, то і є воля?..

Тримайся, мій титан, незламний воїн світла, воїн вільної України. Смерть ворогам та Україні слава!

Останні пости

Дивитися всі

Дякую вам, наші захисники та захисниці! Наша броня, натхнення та віра! Дякую за кожен день життя Вам! Мрію, щоб всі ви повернулися живі додому!

Дякую за спокійний сон! Повертайтесь живими і здоровими ❤

bottom of page