Катерина

Воїне, дозволь тебе обійняти.

Я на Західній, переїхала сюди зі Сходу з маленькою донечкою, щоб вона не побачила війни. Ми з нею лише удвох на світі, в нас нікого немає, бо її батько давно вирішив, що я з усім справлюсь і сама – тож я і справляюсь, як можу.

Але з війною я сама не змогла би справитися ніколи.

І якби не ти – то навіть на Заході ми би лежали вже в безіменній могилі. В мене немає іллюзій щодо того, як далеко русня захотіла би зайти, якби на її шляху не встав ти.

Тож кожен раз, коли доня солодко засинає в моїх обіймах, я думаю про тебе, воїне. Як ти, саме ти не спиш, щоб моя дитина могла спати спокійно.

Так, її сон навіть тут інколи порушують сирени повітряної тривоги. Але я знаю, що це минеться. Бо ти там, далеко, захищаєш мене та мою маленьку зірочку. А може, ти є близько, і саме ти збив ту ракету, що вже летіла на нас. Але це ти, саме ти рятуєш нас від рабства, тортур та смерті.

Тож дозволь тебе обійняти, воїне. Крім тебе, у нас нікого немає. Повертайся до нас живим, будь ласка.

Ми дуже чекаємо на тебе.