Катерина

Привіт, воїне!

Я хочу сказати тобі величезне «дякую» за те, що в моєму місті досі висить український прапор, я маю дім нерозбомблений ракетами, а мої рідні налякані, але живі. Ти борониш рідну землю і дім, тож навіть коли тобі сумно, знай, що мільйони людей тобі вдячні.

Я ніколи не була дуже релігійною, але війна міняє кожного… кожного дня, лягаючи спати, я молю Бога, щоб війна скоріш закінчилась, а також прошу Божу матір захистити наших солдат.

Тільки на Бога не сподіваюсь, тож вступила в IT армію, скидаю гроші на ЗСУ та трішки займаюсь допомогою переселенцям. Відчуття того, що ти необхідний суспільству трохи допомагає пережити ці тяжкі часи. Але моя поміч незрівнянно мала у порівнянні з твоїм подвигом служити народу України.

Твоя хоробрість немає меж. Вона слугує натхненням для всього світу і приводом для гордості українського народу. Я розумію, що навіть хоробрим буває страшно, але це нормально (ми всі живі люди), і я навіть не можу уявити, що ти переживаєш в ці дні. Але знай, що все це пекло обов‘язково закінчиться. Ти повернешься додому, де тебе з повагою в очах будуть зустрічати сусіди, з неімовірною радістю друзі та сльозами щастя рідні! Ми відбудуємо нашу країну (обіцяю приймати в цьому безпесередню участь - я працювала до війни у сфері нерухомості ;).

Все буде Україна!