Віолета

«Ну, що б, здавалося, слова? Слова та голос – більш нічого…», – написала колись у своїй поезії Ліна Костенко. Але спробуй їх дібрати, ті слова, коли душа повниться вдячністю, більшою обсягом за земну кулю!..

Я дуже хочу, щоб ти жив, воїне. Це найперше й найголовніше! Нехай тебе оберігає Бог і своїм Покровом накриває Пресвята Богородиця.

Я низько вклоняюся тобі за нелегку – фізично та морально – роботу.

І щиро дякую тобі за кожен новий ранок, який можу зустрічати на своїй рідній, благословенній, українській землі!

Моя шана та подяка тобі, герою!