Вікторія

Плекала земля своїх охоронців,

Що стали за неї жахливого ранку,

Ніхто не залишився там, у сторонці,

Ховатись, чекати смачного сніданку.

Усі як один вийшли вперед,

Зібравши всі сили і мужність, і волю.

Стискаючи кожний свій кулемет,

Неньку свою закрили собою.

Незламні, натхненні - одна є мета,

В історії всі залишать свій слід.

І, наче, ідея доволі проста,

Істотно важким став похід.

Ще трохи, і фініш, і буде вона,

Яку ми чекали весь час,

Доки перемога засяє сповна,

Ми просимо Бога за вас

©️

Сили! Перемоги!