Вікторія

Важко добрати слова, щоб виразити свою вдячність вам. Ще з 2014 року серце розривалося за кожною втратою, хочеться обійняти кожну людину в формі, щороку з дітьми ми ходили в день незалежності на ходу ветеранів, щоб аплодувати вам до червоних долонь і кричати дякую до хрипу, щоб заглядати в ваші очі і хоч так проявити свої почуття, щоб ви знали, як ми вас цінуємо.

З 24 лютого я жодної миті не сумнівалася в наших захисниках. Знаєте, маємо в родині таку маленьку традицію - щоразу, коли помічаємо, що годинник показує, наприклад 12:12, чи 17:17, чи там 21:21 - кричимо «віримо ЗСУ», «путіну смерть», «Україна переможе»))) Це смішно, мабуть, і не має ніякого сенсу, але ми справді віримо, і ще молимося за вас, захоплюємося вами і пишаємося.

Ви неймовірні! Бережіть себе, бийте ворога, увесь світ підтримує нас, пермога за нами! Слава Україні!