Вікторія-Перемога

Привіт, мій воїне!

Ніколи не думала, що буду писати лист на фронт, хоча стільки їх перечитала й переслухала в книжках і фільмах...

Важко було налаштуватися та усвідомити цю необхідність, адже людині потрібна людина, де б вона не була і щоб не робила... кожен хоче відчути себе не самотнім, потрібним, важливим, цінним, очікуваним, коханим, близьким... кожен хоче бути, бути не просто людиною, а бути чиєюсь людиною, рідною, своєю...

А на війні, як на війні... можна бути не одним, але одиноким, можна бути одним серед інших, але не інакшим серед усіх... а так важливо зберегти свою автентичність, індивідуальність, особистість...

Для мене немає нічого ціннішого, ніж людське життя. Я дала життя 2 прекрасним хлопчикам. Їм 4 і 6 років. І для мене найголовніше врятувати від війни й зберегти їхні життя, адже вони - майбутнє нашої нації, нашої України.

Я вдячна всім і кожному, хто боронить нашу неньку. Я навіть не уявляю, як треба любити свою країну, свою державу, свій народ, щоб свідомо жертвувати своїм життям заради інших. Для мене це щось неймовірне.

Дякую тобі, солдате, за твою честь, гідність, хоробрість та мужність...

Повертайся додому живим, здоровим та непереможним. Будь ласка!

Сподіваюсь, комусь відгукнеться мій лист... Він писався від щирого серця та чистої душі...

Брате, пам'ятай, можливо, в цьому світі ти всього лише людина, але для когось ти – цілий світ".

(с) Габріель Гарсія Маркес