Вероніка

- Солдате, дякую, що бережеш Україну від ворожих куль. По правді, на твоєму місці повинен бути кожен, хто має Батьківщину в серці, кожен, хто вірить у неї та бачить її вільною. Але саме ти проявляєш любов у дії, ти — наш герой і гордість, те вірне плече, на яке нині можуть покладатися всі, хто в тилу. Бережи себе! Люби Україну, бо любов — найщиріше почуття на світі, котре єдине, що гріє у скруті чи біді. Люби Батьківщину — не ту, про яку кричать з трибун чи барикад і якою її показують на екрані, а ту, в яку віриш, рідну з дитинства. Пам’ятаєш її? Це вона тримає тебе навпроти ворога, вона виховала в тобі мужність і відвагу, які є тим єдиним мірилом патріотизму, який згасає лише після того, як тіло покидає душа. Бережи себе! Я вірю, що колись твої чи мої діти подякують тобі — героєві Батьківщини за те, що ти бережеш нині її в серці і стоїш за неї до останнього. По правді, моє «дякую» варте небагато, бо воно не зрівняється навіть із миттю на полі бою. Але знай, що хоч би де ти був, хоч би яка небезпека була тобі від ворожих куль, я та мільйони тих, хто стоїть за твоєю спиною і кого ти бережеш, вірять у тебе... Від тебе залежить, чи буде наша з тобою Батьківщина в душах ще ненароджених дітей. Від тебе залежить, чи виживуть усі, менш сміливі, не герої, але і не зрадники, котрі не захищають зі зброєю в руках честь України поряд з тобою. Від тебе залежить, чи буде мир. Україна нас єднає. Люби її, як любили її Шевченко і Стус. Люби так, щоб колись нащадки дякували тобі за мужність, яка, насправді, є лише в благородних серцем і вірних душею... Сподівайся і вір у те, що коли ти сьогодні вистоїш — завтра буде краще, адже надія сильніша за будь-який страх. Слава Україні! Героям слава!