Анастасія

Солдате... Я тебе не знаю,

Не чую. І не бачу - хто ти є.

Але молюсь за тебе і благаю -

Хай Бог оберіга життя твоє!

Я дякую, що вранці прокидаюсь

І можу відчувати смак життя.

І я тобі аж до землі вклоняюсь

За те, що я крокую в майбуття.

Хоч я не можу біль і страх відчути

Які у тебе виникли в бою,

Та я не можу просто так забути,

Що залишаєш душу там свою...

Солдате... Я прошу у неба -

Нехай покриє захистом своїм.

Не будь Героєм. Й нагород не треба...

Прошу - ти повертайся лиш живим...