Аліна

Привіт, дорогі захисники та захисниці. Не знаю, чи прочитає цей лист хтось з вас, але я все таки напишу. Мене звати Аліна, мені 22, маю донечку Домінічку, якій 7 місяців ☺️

Зараз ми знаходимось у Варшаві, ми залишили свою домівку та втекли, як і мільйони інших українців, на привеликий жаль. Я постійно моніторю новини, і так хочеться подякувати Вам та підбадьорити. Весь світ дивиться на Вас з відкритим ротом і ніяк щелепи не може підібрати😁💪

Коли я читаю або дивлюсь на те, як Ви даєте по дупі тій мерзоті, мене аж розпирає від радості та гордості за Вас. Разом з тим, мені дуже болить за Вас. Мені буває дуже соромно, коли я їм смачну їжу, я думаю про Вас в ці моменти, думаю про людей, які сидять у підвалах вже стільки часу без води та їжі.

Мені буває дуже соромно за те, що я залишила свою країну, та бажання захистити дитину сильніше. В мене невимовно болить серце за Україну, за кожного українця, який переживає справжнє пекло на землі, за тих, хто помер від рук чорта , за Вас - тих, то боронить нашу землю. Ви віддаєте найцінніше - своє життя, щоб ми могли жити, повернувшись додому.

Я дуже вірю, що ви також повернетесь живими до своїх дітей, коханих, батьків 🙏🏻 Я молюся за вас, за всіх нас, за нашу Україну. Я знаю, що Бог нас не залишить. Сказати Вам дякую - це не сказати нічого. Відчуйте мої обійми через цей лист. Я дуже пишаюсь тим, що я Українка 🇺🇦